Поради юриста про спадщину
Щоб прийняти у власність успадковане майно, треба добре розуміти свої права та обов’язки, а також терміни і вимоги до процесу оформлення спадщини.
Основні правила
Процедура вступу в спадщину не така проста, як може здатися. Порядок строго регламентований Цивільним кодексом України (ЦКУ), зокрема статтями 1222, 1223, 1296, 1297, і поруч інших актів. А незнання законів і процедур, як відомо, не знімає з громадян відповідальності за їх порушення. Щоб процес не перетворився на бюрократичний або моральний кошмар, треба чітко розуміти необхідні кроки, їх зміст і послідовність.
Успадкування
Спадкування – це перехід прав та обов’язків від померлої фізичної особи до інших осіб (інакше кажучи, спадкоємцям). Прийняти на себе можна всі права і обов’язки, які раніше належали померлій особі і не були припинені з моменту його смерті.
Спадкування буває двох видів. Перший і очевидний – за заповітом. Якщо він не було складено, то майно можна успадковувати другим способом – за законом. Оформлення документів в обох випадках аналогічно. Процедура спадкування починається при смерті власника нерухомості (про що є підтверджуючі документи) або визнання його офіційно померлим (згідно з рішенням суду).
Заповіт
Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи (спадкодавця) на випадок власної смерті. Заповідач може як призначити своїми спадкоємцями одну або кількох людей, так і позбавити їх права на спадщину. Наявність родинних або сімейних відносин в даному випадку не має значення.
Спадкування за законом відбувається в порядку черги. Спочатку майно переходить до спадкоємців першої черги, до яких відносять найближчих родичів померлого – чоловіка / дружину, дітей і батьків. Якщо таких немає, підключається друга черга – брати і сестри, бабусі і дідусі з обох сторін. Немає і їх – право на спадщину мають рідні дядьки і тітки, після яких йде особа, яка проживала зі спадкодавцем в цивільному шлюбі не менше п’яти років до часу відкриття спадщини. В останню чергу прийняти власність можуть будь-які родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно. При цьому переважне право мають більш близькі родичі в залежності від числа родинних зв’язків, які віддаляють родича від спадкодавця.
Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Незалежно від змісту заповіту, неповнолітні діти та непрацездатні найближчі родичі (вдова / вдівець, батьки, повнолітні діти) отримують половину тієї частки, яка могла б належати їм за законом. А на виділення в натурі при поділі майна предметів домашнього вжитку переважне право мають особи, які упродовж як мінімум року до часу відкриття спадщини проживали разом з померлим особою в одному житлі.
Спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. У той же час не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Вступити можна у володіння всім переліком прав, що належали спадкодавцеві, без винятків. А крім того, доведеться взяти на себе всі обов’язки та обтяження, в тому числі боргові та кредитні.
Особливі умови заповіту
ЦКУ дає можливість скласти заповіт так, щоб зобов’язати спадкоємців виконати певні умови для отримання спадщини. Потрібно або виконання цих умов на момент смерті заповідача, або вже після відкриття спадщини. Наприклад, спадкодавець може вказати, що заповідає свій будинок синові, але за умови, що він продовжить жити в рідному місті і протягом п’яти років заведе дітей. Крім того, подружжя може написати спільний заповіт щодо спільного майна. Треба тільки розуміти: в разі смерті одного з подружжя другий не може змінити загальну волю.
Зміни в черзі
Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере в ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині. Наприклад, контракт можуть між собою укласти двоє братів з трьох. Але якщо третій не бере участь в договорі, то його частка не може бути змінена або оскаржена.
Якщо час минув
Якщо був пропущений шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця (або визнання його таким у суді), є можливість спробувати стати володарем спадкового майна в судовому порядку. Зробити це буде нелегко. Суддя вимагатиме пред’явити незаперечні докази того, що є право на спадщину. Крім того, доведеться пояснити, чому протягом півроку не приймалися спроби вступити в спадок або про таке право не було відомо. На прийняття позитивного рішення впливає наявність таких обставин, як тривала хвороба, тривала відсутність в регіоні або країні. Причому спочатку треба звернутися до державного нотаріуса за місцем реєстрації оспорюваної нерухомості і отримати там документальну відмову в праві на вступ у спадок. Після цього можна йти в суд.
Порядок дій
Перше, що необхідно зробити спадкоємцям, – звернутися до державного нотаріуса за місцем останнього проживання померлого і написати заяву про прийняття спадщини. У главі 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, визначено, що місце відкриття спадщини підтверджується довідкою житлово-експлуатаційної організації, адресного бюро або військкомату. Якщо точних даних про місце проживання немає, місцем відкриття спадщини вважають місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини.
Зробити це потрібно якомога швидше, в термін не більше шести місяців. Заява за непрацездатних або неповнолітніх пишуть батьки або офіційні опікуни. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом шести місяців. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У такому випадку частка переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. Правда, у відмові можна вказати перехід своєї частки на користь іншої особи. Нарешті, якщо потенційний спадкоємець пропустив строк подачі заяви, то він буде вважатися особою, яка не прийняла спадщину.
До нотаріуса слід йти з певним набором документів. До нього відносять свідоцтво про смерть заповідача (оригінал + копія), виписку з будинкової книги, довідку з останнього місця проживання спадкодавця. Також беруть свій паспорт і всі правовстановлюючі документи на успадковане майно. Це, зокрема, може бути договір дарування і купівлі-продажу, виписка з Держреєстру про наявність права власності і т. д. Якщо в спадок вступають за законом, додатково надають все, що може підтвердити спорідненість з померлим. Це, наприклад, може бути свідоцтво про народження або укладення шлюбу.
Нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно. Далі спадкоємець зобов’язаний зареєструвати своє право на володіння нерухомим майном у Держреєстрі. З моменту державної реєстрації цього майна у спадкоємця виникає безпосередньо право власності.
В кінці цих дій спадкоємець (або кожен з них) отримує на руки правовстановлюючий документ, в якому підтверджується його право на володіння майном (при наявності декількох спадкоємців в документі вказують частку кожного). З цього моменту спадкоємець стає повноправним власником (співвласником) будинку.
