Не можна стягнути «борг за тепло», якщо дозволено відключення від внутрішньобудинкових систем.

Споживач, який виконав всі вимоги по відключенню, не повинен платити за неодержані послуги тільки тому, що комісія не підписала акт від’єднання.

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області під час розгляду справи № 607/9863/17 за позовом Комунального підприємства теплових мереж до власників квартири (які відключилися від внутрішньобудинкових мереж за встановленими правилами) про стягнення боргу за послуги з централізованого опалення вказав на відсутність у споживача права вибору на ринку природного газу, електроенергії і т. д. в умовах «олігархічно-монополістичного тоталітаризму».

Суд відмовив у позові, оскільки відповідачі дотрималися всіх вимог відносно відключення від послуг(отримали дозвіл комісії, виготовили технічні умови, провели монтажні роботи, відключили квартиру від централізованого опалення і гарячого водопостачання з підписанням акту отсоединенная, подали його на затвердження до комісії). Акт відключення був підписаний повноважним представником КП, і хоча він так і не був затверджений комісією (на що посилався позивач як на незавершення процедури відключення), фактично процедура була завершена і відповідачі не отримують від позивача послуг.

До такого висновку суд прийшов, оскільки Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, не передбачає альтернативних рішень або дій міжвідомчої комісії, крім як затвердження акту про відключення квартири від загальнобудинкових систем при дотриманні умов відключення з боку заявника.

Крім того, суд вказав на первинність природних прав людини щодо державного права, на їх зв’язок з основами людського буття, принципами права, підкресливши нагальну необхідність їх забезпечення і захисту. «Ці права є гарантією індивідуальної автономії і свободи, засобом захисту суб’єктів від свавілля з боку держави та інших людей» — зазначено в рішенні суду.

Суд зазначив глибоку антисоціальність монополізму. «Він є негативним явищем в будь-якій сфері суспільного життя, економіці, політиці, правовій сфері, науці і т.п., оскільки руйнує баланс інтересів різних соціальних груп, знищує рівновагу в суспільстві, позбавляє суспільство і його громадян перспектив розвитку. Це стосується монополізму на різних рівнях і на загальнодержавному, так і на місцевому, локальному.

Монополізм позбавляє товариств і окремих громадян права на вільний вибір, на самовизначення, тобто заперечує їх індивідуальну свободу, бо монополіст живе за принципом: «Мені — все по максимуму, а всім іншим той мінімум, який я дозволю, який я дам». Обсяг свободи теж визначається за цим принципом: монополіст володіє нею по-максимуму: у виборі якогось ринку, в тарифній політиці, в ціноутворенні, в податкових преференціях тощо.

В сучасній Україні продовжує існувати олігархічно-монополістичний тоталітаризм, який знищує Україну зсередини, нав’язуючи народу свій диктат в соціально-економічній, політичній і т.д. сферах, позбавляючи його права вибору на ринку природного газу, електроенергії, різних послуг тощо », — йдеться в рішенні суду.

У справі, що розглядається суд зазначив, що, декларуючи на конституційному рівні звичайної людини найвищою соціальною цінністю, формально законодавчо передбачивши право відповідачів на альтернативу тарифної політики на отримання послуг з обігріву житла і отримання гарячого водопостачання від альтернативного джерела, відмінного від послуг монополіста КПТ, в існуючих реаліях , коли відповідачі за свій кошти надійшли всі передбачені законом вимоги щодо реалізації права на відключення квартири від послуг, з незалежних від них причин відповідач продовжує нараховувати оплату на загальних умовах, оскільки єдиною умовою перегляду договору є твердження акта відключення міжвідомчою комісією, що остання просто не здійснює за мотивами, не передбачених Законом.

Автор: Марина Ясинська

Джерело: сайт «ЮРЛІГА»